Внутрішє становище у воюючих країнах.

Війна  вимагала  від  воюючих  держав   мобілізації   усіх   людських,
сировинних, матеріальних і продовольчих  ресурсів.  Чисельність  армій  двох
коаліцій досягла  70  млн.  осіб.  Для  ефективної  роботи  промисловості  й
створення  військового  виробництва  у  воюючих   країнах   запроваджувалося
державне регулювання економіки, було створено спеціальні  органи  військово-
економічні управління, або комітети. Вони здійснювали контроль за  джерелами
фінансування  народного  господарства,  розподіляли  державні  замовлення  і
необхідні для  їх  використання  сировину  й  обладнання,  визначали  обсяги
виробництва, види продукції, терміни її виготовлення й ціни.
      Урядові комітети з сільського господарства  визначали  посівні  плани,
вимагали   від   селян   обов"язкових   поставок   зернових   державі.   Для
продовольчого забезпечення населення основними товарами вводилися картки.
      На  початок  1917  р.  найкритичнішим  було  становище  країн  австро-
німецького блоку і Росії.  Майже  половина  армій  була  виведена  із  ладу,
стратегічні резерви закінчувалися, валовий збір зернових скоротився  вдвічі,
зменшилися розміри посівних площ.
      Німеччина опинилась в економічній блокаді. Англія  зайняла  майже  всі
колонії. Спроба прорвати  блокаду  в  морській  битві  поблизу  Ютландського
півострова 31 травня 1916 року зазнала невдачі.
      В країнах піднімалася хвиля антивоєнних виступів, і "громадський  мир"
змінився  соціальним  протистоянням.  Попри  заборону  страйків,   кількість
страйкуючих постійно зростало. Німецькі соціал-демократи 1 травня 1916  року
провели в Берліні масову  демонстрацію  під  гаслами  "Геть  війну!",  "Геть
уряд!". Звичним  явищем  стало  дезертирство,  "братання"  солдатів  ворожих
армій. В урядових колах визрівали плани мирних переговорів.
      Війна справила тяжкий  вплив  на  розвиток  господарства  Росії.  Стан
погіршувався і тим, що в період на 1917 рік  декілька  важливих  промислових
районів  були  окуповані   противником,   в   результаті   загальні   втрати
промислового потенціалу склали 20%. Склалася  топливно-енергетична  криза  в
країні. Темпи виробництва  в  металургії,  машинобудуванні  не  задовольняли
потреб фронту. Залізниці також не справлялися з різким ростом  перевозок  та
експлуатацією населення.
      Загальні витрати Росії на війну в  березні  1917  року  складали  суму
більше 30 млрд. крб. 1/3 цих витрат становили зарубіжні  кредити для  Росії.
Розпочався процес грошової еміссії, що вело до росту  інфляції.  Офіціальний
курс рубля понизився до 55 коп., а купівна  спроможність  складала  22  коп.
Державний борг Росії за роки війни зріс більше, ніж у 4  рази  і  складав  -
36,2 млрд. крб.
      Тяжким ударом війна стала  для  сільського  господарства:  скоротились
посівні  площі  більш  як  на  10%,  виробництво  м"яса  і  інших  продуктів
харчування. Все цело вело до росту цін на продукти  харчування.  Які  зросли
на 200% порівняно з 1914 роком.
      Дані економічного стану країни свідчать про вступ Росії  в  економічну
кризу.